Десять заповідей відеооператора 1. Не поспішати з включенням камери, не будучи впевненим у достатній освітленості об'єкта та можливості якісного прийому звуку. 2. Пам'ятати про наявність штатива і виносного мікрофона. Зйомку з рук і використання вбудованого мікрофона виправдовує лише оперативний або інший, обумовлений задумом, характер зйомки. 3. Панорамні кадри зобов'язані мати достатньої довжини статику на початку і в кінці кадру кожного плану. 4. Проходи героїв бажано закінчувати їх виходом з кадру, що полегшує побудову монтажної фрази. Це стосується будь-яких рухомих об'єктів: тварин, автомобілів та інше. 5. Рухомий в кадрі людина повинна мати закінчені фрази руху, і взагалі кадри з рухомими об'єктами бажано знімати довгими планами. 6. Пластика панорамного кадру обумовлена темпо-ритмом і настроєм, як усього фільму, так і конкретного епізоду. Характер виконання панорами, композиційне її рішення, та й сам напрямок панорамного руху визначається не "характером" оператора, а смисловим і пластичним змістом епізоду. При зйомці зайнятих будь-якою діяльністю людей, а також природних ландшафтів і задіяних у них тварин панорами не тільки дозволено, але бажано виконувати з деякими "припиненнями", що дозволяє краще розгледіти те, що відбувається і зробити якісь акценти. У цьому випадку механічна "оглядка" явно поступиться місцем осмисленому "огляду". 7. При відеозйомці довгих проходів необхідно робити час від часу хоча б короткострокові затримки на тих чи інших об'єктах, деталях, обличчях людей, що потрапляють у кадр. Ця обставина дає режисерові можливість у наступному монтажі перервати в потрібному місці тривалий прохід, а не відмовлятися зовсім від цього самого кадру через недозволеною довжини проходу героя або довгого панорамного руху камери. 8. Телевізійний кадр диктує максимальне використання "першого плану" не тільки при зйомці масштабних, просторових і панорамних кадрів. Зйомка героїв в живій "життєвої" середовищі при наявності "першого плану" створює якийсь "ефект спостереження з боку", враження випадково підглянутого кадру. 9. Ставка на великі плани! Вона виправдана не лише специфікою телевізійного екрану, можливістю вдивитися в суть того, що відбувається в кадрі, заглянути в очі герою. Все це абсолютно вірно. Але плюс до всього цього відеозйомка на крупних планах нівелює повсякчасну штучність знімальному середовища і поведінки героїв, умовність призначеної для зйомок мізансцени. Зокрема, коли йде синхронний розмову з великою кількістю учасників. На загальному плані подібні режисерські та операторські "побудови" видно неозброєним оком, і вся "творча кухня", як кажуть, наявні. Окрім іншого, режисерові набагато легше монтувати синхрони співрозмовників, коли ті зняті окремо, а не є сусідами в одному кадрі. У цьому випадку не виникає проблем ні з їх позами, які можуть не збігатися в "стикуються" кадрах, ні в самій послідовності розмови. Виникає повна свобода для монтажного маневру. 10. "Операторська мистецтво" при відеозйомці синхронних діалогів. Як мені здається, при відеозйомці синхронних епізодів, коли задіяно 2, 3 і більше учасників бесіди людей, зовсім не обов'язково тримати в кадрі тільки "балакучі голови". У тому сенсі не менш виразні бувають і руки, і деталі побуту, і обличчя співрозмовників, та й власне обличчя героя, коли він, замовчавши, слухає висловлювання своїх партнерів. Хто слухає людина буває часом куди цікавіший, ніж говорить. Ну а глядач, таким чином, одержує паралельно звукову і зорову інформацію більш об'ємно, тобто про 2-х героїв одночасно. Для режисера ж наявність таких от кадрів зі слухаючими один одного співрозмовниками дає можливість у монтажі вільно маневрувати їх текстами. А щосекундні "кидки камери", коли оператор з собачою моторністю вистачає синхрони кожного з вступають у бесіду людей, вже на третьому або четвертому кидку починає викликати зорове роздратування. Подібна демонстрація "майстерності" змушує думати про його відсутність. А. Погрібний, кінорежисер, заслужений діяч мистецтв, лауреат 23 фестивалів
